Учебные заметки

Економічна культура — відображення в свідомості людей стану економічного життя, сукупність засвоєних економічних знань та вмінь, набутий соціально-економічний досвід суспільства.

Економічна освіта — процес, спрямований на формування економічних знань, умінь, навичок господарювання, економічно­го мислення людини.

Економічне виховання — складова економічної освіти, спря­мована на формування певних рис, якостей особистості, необхід­них для участі в ефективній практичній економічній діяльності.

Економічне мислення — здатність засвоїти економічні знан­ня, використати їх у практичному житті, формувати моделі еко­номічної поведінки.

Концепція неперервної економічної освіти передбачає мо; ливість і необхідність для людей будь-якого віку поновлювати доповнювати раніше набуті економічні знання, розвивати здібн< вміння, розширювати свій світогляд.

Механізм економічної освіти охоплює три етапи:

—  засвоєння економічних знань

—  перетворення економічних знань на переконання й установ
ки особистості

— набуття вмінь реалізовувати знання в економічній діяльності.
Завдання 4. Робота з дидактичним текстом.

— Зробіть інформаційний аналіз наведеного нижче тексту.

— Знайдіть у тексті підтвердження основних положень лекції.

— Випишіть складові корпоративної економічної культури.

34

ДИДАКТИЧНИЙ ТЕКСТ

Особливості організаційної культури корпорацій Японії, США, Західної Європи¹

Організаційна культура японських, американських і західно­європейських компаній, незважаючи на активні інтеграційні про­цеси останнього часу, має низку особливостей, зумовлених націо­нальними традиціями, віросповіданням, політичним устроєм то­що. Це своєрідний комплекс загальноприйнятих думок, переко­нань, еталонів поведінки, настроїв, символів, способів ведення бізнесу, які поділяють члени компанії. Саме вони створюють не­повторний образ компанії. Найбільшою мірою це характерно для японської й американської корпоративної культур, оцінюваних фахівцями як діаметрально протилежні.

Головний радник і засновник японської компанії «Мацусіта денки» вважає, що нову організаційну культуру японської корпо­рації визначають два взаємозалежні чинники: об’єктивна само­оцінка працівника та довіра до нього з боку керівника. Здорова самооцінка та здатність бути об’єктивним є тими якостями, що їх корпоративний менеджмент культивує у працівників.

При цьому японський менеджмент виходить з того, що немож­ливо навчити кожного