Методички 
Нет комментариев Экономические методики
З огляду на те, що найголовнішим в економічній науці є вивчення поведінки людини в повсякденному господарському житті, діяльності, пов’язаної з досягненням певного рівня добробуту, реакції на стимули до праці тощо, економіку слід викладати під кутом зору економічно активної людини, яка водночас виступає в ролях різних економічних суб’єктів: виробника й споживача, співвласника й найманого працівника, керівника й підлеглого, покупця й продавця, члена первинної економічної ланки в суспільстві (родини), члена виробничого колективу, громадянина держави, котра бере активну участь в міжнародному економічному обміні тощо. Прослуханий під час лекцій і обговорений на семінарах теоретичний матеріал з економічних дисциплін часто виявляється інформацією, яку майбутній економіст не може екстраполювати на практичну роботу, оскільки він розглядається поза контекстом його майбутньої професійної діяльності. Тому за відсутності розвиненої практики використання інформації як засобу регуляції адекватних їй дій у традиційному навчанні випускник вузу змушений витрачати на адаптацію до умов реальної практичної діяльності (предметну адаптацію) не менше 3—5 років. Отже, моделювання професійно важливих якостей майбутнього спеціаліста й формування їх в ході реалізації професійної освіти набуває особливої актуальності, бо створює можливості
297
цілеспрямованого впливу на умови реалізації пізнавальної діяльності у навчально-виховному процесі з урахуванням особливостей психічної активності студентів, специфіки змісту навчального матеріалу та закономірностей розгортання процесу навчання.
У зв’язку з цим запропонована у КНЕУ (1993 р.) Концепція неперервної економічної освіти передбачає підвищення ролі викладача, педагога, кожного, хто передає іншим свої знання, досвід, духовні цінності. Тип викладача-інформатора, ретранслятора відомої інформації відходить у минуле. Викладач має бути особистістю, здатною захопити студентів, професіоналом високого рівня, що володіє знаннями про новітні досягнення психоло-го-педагогічних наук, методами самостійного здобуття й застосування цих знань, новим педагогічним мисленням, моделює навчальні технології відповідно до цілей освіти.
Попри багатоманіття й складність інноваційних підходів в економічній освіті головними суб’єктами навчального процесу залишаються Викладач і Студент, їхня взаємодія. Поза педагогічною взаємодією (безпосередньою чи опосередкованою) ніякого навчання не відбувається. Ефективність упровадження всіх інновацій визначається головним чинником —