Учебные заметки

Право статусу є неприйнятним для американських компаній. В ІБМ як принцип внутрішньої корпоративної культури прого­лошено ідею єдиного статусу всіх співробітників, що виявляється : у визнанні рівності службовців, зокрема й іноземців. Усі, від по-судомийки до директора, мають обідати в одному ресторані для співробітників і звертатися одне до одного на ім’я. Співробітники ІБМ зобов’язані ходити на роботу в охайних темних костюмах і білих сорочках. Тут заборонено дискримінацію національних меншин. У «Фізіо-Контрол корпорейшн» відсутні спецдушові

36

для керівного персоналу, ніхто не має спеціально зарезервовано­го місця для паркування авто тощо.

Розглядаючи японське підприємство як соціальну групу, мож­на визначити таку специфічну рису. Велику увагу тут приділяють формуванню у співробітників установки на підприємство як ро­дину. Ця установка культивується шляхом посилення інтеграції приватного жиггя співробітників із підприємством. Підприємство не тільки використовує працю персоналу, а й підкоряє корпора­тивним цілям особисте життя працівників, включно з вільним ча­сом членів їхніх родин.

Отже, японська система менеджменту реалізується на засадах принципу консенсусу, що передбачає певну участь працівників у керуванні організацією. Поряд із тим, детермінантою всіх управлін­ських дій на японських підприємствах є психологія сталих груп.

Групова орієнтація породжує в японця відчуття включеності в діяльність тієї організації, до якої належить його група. Оскільки гру­па не може функціонувати сама по собі, вона тяжіє до вищої форми соціальної спільності (корпорації), приймаючи її мету й завдання.

В японській етиці високо цінується принцип гармонійної інтегра­ції членів групи. Разом із тим, історично японське суспільство зага­лом і японські організації зокрема, будувалися на основі системи вер­тикальних зв’язків субординації. От чому суттєво зростає роль ліде­ра в групі, а також його можливості щодо підтримки стабільних груп, згуртування їхніх членів і усунення внутрішніх конфліктів. У керівника цінують такі якості, як уміння зрозуміти й прихилити до себе підлеглих з метою об’єднання їхніх спільних зусиль. Взаємини членів групи ґрунтуються на персональних прямих зв’язках і перед­бачають соціальну й емоційну взаємозумовленість її членів, відріз­няючись від організації груп на американських західноєвропейських підприємствах, де перевагу віддають професійним