Учебные заметки

Крім того, самі ці витрати стають рентабельними лише за умови, що випускники навчальних закладів мають реальну мож­ливість застосувати набуті знання на практиці.

Залишається відносно широка зона застосування малокваліфі-кованої праці (наприклад, автоматизація породжує велику кіль­кість операторів, які лише стежать за індикаторами).

Утім, за сучасних умов стає очевидним, що підвищення освіт­нього рівня населення об’єктивно відповідає магістральним на­прямам розвитку економіки, навіть якщо конкретний зміст праці відповідної частини працівників поки не вимагає від кожного з них теоретичних знань в обсязі повної середньої, а тим паче ви­щої освіти. Це відповідає інтересам самого працівника.

Освіченому працівникові легше знайти своє місце на автома­тизованому підприємстві, він успішніше та швидше опановує нові

” Див.: Вульфсон Б. Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге XXI ве-а. — М.: Изд-во УРАО, 1999. — С. 76—78.

45

професії, що конче важливо за умов глибоких структурних змін сучасного виробництва.

Кількість висококваліфікованих фахівців, зайнятих у наукових дослідженнях та експериментальних розробках, із 1970-го до 1990 року збільшилася:

у США — на 75 %,

у ФРН — на 85 %,

у Франції — на 90 %,

в Японії — на 115%,

Віталії—на 180%.

У США диплом про закінчення коледжу в 1970 році мав ко­жен 7-й робітник, у середині 1980-х років — кожен 4-й, на почат­ку 1990-х — майже кожен 3-й.

Змінюється зміст самого поняття кваліфікований робітник — зараз це не тільки доведені до професіоналізму професійно-технічні знання. Тому на найсучасніших підприємствах Заходу і США відмовляються від терміна «робітник і службовець», нато­мість вводять новий термін: «технологічно орієнтований пра­цівник».

Одним із головних показників, що характеризує освітню полі­тику будь-якої країни, є масштаби фінансування цієї галузі.

У розвинених країнах витрати на освіту становили близько 5—7 % валового національного продукту. Це, безумовно, великі суми, якщо взяти до уваги величезні масштаби виробництва та сфери послуг.

Загалом, у розвинених країнах із 1970 до 1990 року витрати на одного учня за рік збільшилися в 1,5 раза й перевищили $ 3000.

Значні кошти виділяють приватні корпорації та благодійні фонди. Останні доволі поширені у США: на початку 1990-х років там налічувалося понад 25 тисяч таких фондів із сумарним капі­талом близько 20 млрд дол.

ОСВІТА Й ЗАРОБІТОК, 1990 (ВІК 18 РОКІВ І БІЛЬШЕ)